Як лоцман у тумані на Дніпрі

Юрій Буряк

Індіанець-стерничий вимальовується в тумані…

У. Уїтмен

Коли мене питатимуть про дні

моєї юності на Божому суді –

як уявлявся сам собі останній,

я відповім, попри протест рідні:

– Я лоції складав, щоб у тумані,

крий Боже, не розбились кораблі,

яких не так багато на Дніпрі,

і всі вони сьогодні в океані,

але я не збираюся собі

ліпити монумента, щось у плані

стовпа александрійського, мені,

коли мене питатимуть про дні,

що білкою стрибали в барабані,

я відповім, що був не на війні,

що бачив її тільки на екрані

і не хотів би бачити її

ні на дніпровських кручах, ні в сім’ї,

та всім життям я гоїв давню рану,

що несумісна з ним була, бої

я вів за те, щоб жити без обману.

Та на Дніпрі не меншало туману.

З чужими легше, а коли свої…