Заки сонце над обрієм
Юрій Буряк
Ісааку
1
Кинеш кістку й чекатимеш, доки вона
Перекинеться сонячним боком до тебе
І в деревах на блискіт води, й де вода
Вигинається в хащах, ловитимеш трепет
Перекинутих літ, переповнених чаш,
Заки сонце над обрієм визначить захід,
І багаття своє розкладе по ночах
Понад яром-байраком під стайнею Авгій.
2
Там горять, не згоряючи літа й літа
Понад плесом одна не відстріляна качка,
І вода там чистіша, й сльоза – як “Viktan”,
І купе – місце дії новели Боккаччо,
Де від іскри, бувало, скресає роман,
Тільки – зір, а не запах, не звук, не потрава…
Там серйозніші наміри. Та жартома,
Як завжди, на фінал знов чиясь мелодрама.
3
На моторі, квартал за кварталом, – проспект,
На якому тобі все ще двадцять, і там,
Там, за рогом… А що там? Ще досі росте,
Зупинившись у рості на зло ворогам,
Наше дерево. Фари – як дощ світляний,
І воно – як священне, як фетиш стоїть,
А навколо і понад, за ним і над ним –
Карусель із облич, літ і тисячоліть.
4
Ось екстракт із проспекту, мотору й широт,
У які залетів мій друзяка, що в прозі
Описав, хоч поет сам, як він, ідіот,
Через цей ось будинок зловісний на розі
Опинивсь поза часом, дарма що без грат,
Та з припискою “ігрек” на обліку в тих,
Хто до нього по-людськи, по крові-бо брат,
А не цих недоумків, тоді ще крутих.
5
Ти вихоплював дерево, що не росте,
Світлом фар, а поглянь-но, як ілюмінує
Образ Лютого Зла, що прикрасив проспект
І зловісно освітлює наше минуле.
Ночі ще не холодні, ще тільки-но ось
Відгриміли рушниці і ще з-над озер
Не відстріляний вгору зривається хтось,
Хто давно вже покинув есересер.
6
Повертайся назад із далеких широт:
Наше дерево жде, і в будинку на розі
Вже не думають нині, що ти ідіот,
Що поезію краще тримати в наркозі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
7
Пристанційні споруди. Колись біля них
Вирувало життя. Позабивані вікна
І на хмарах розвішаних біло-лляних
Кров у просвітах синіх залишили ікла.
Лісосмуга і цвинтар, повалений ліс
І застряглий осколок станційної пісні
Розплелися і знову сплелися – коліс
Невгавучий перестук під промені скісні.