За завісою

Юрій Буряк

Вилітаєш на ескалаторі, як на крилах

під купол скляний Дорогожичів

і проситься думка: так виносила сила

багатьох земляків, хто поночі

повертався із мандрів літер, поезій, мелодій,

а надто – хто просяяв, але не тут, а в чужому народі;

вилітаєш, як герой кінострічки Кокто в за-

дзеркалля, в Ля Скала, нпр., скло амальґами осипаєш на

нічний ескалатор, і потрапляєш у хтозна-

які околи і всупререч всьому утверджуєш нац-

ідею в інших вимірах і контекстах,

мов кентавр, переплутавши міфи, відбуваєшся жестом

доброї волі гарних ландшафтів

зі своїми вписаний в них з природністю

без відторгнення раз і назавжди

своїм, зрозумілим, цілком і повністю

і тільки біль фантомний твоєї причетності до іншого світу волить

назватися і назвати все іменами своїми, і Бог дозволить.

Їх підносять чужі країни!

Архипенко, нпр., просяяв у Франції,

тоді як вітчизна лежала в руїнах

і в Думі Державній губились фракції

і культура виродилась у диктатуру,

багатьом ішлось не про мистецтво, а як врятувати шкуру,

тоді він переплив у Штати

якогось осіннього дня на атлантичному лайнері,

а там було хоч греблю гати вже нашого брата

поміж вайнштейнів, вайсблатів і вайнерів,

але в Аполлінеровому ореолі і в сяйві Макса Жакоба

його дзиґа на іншому континенті набирала глобальних обертів;

десь у розсіянні генії від науки,

що прощалися із «Росією», віддавали себе Америці,

і Америка їм воздавала за тортури і муки,

як уламкам планет, що пустилися берега,

й поставали Сікорські, Тимошенки і Кистяківські,

і понад Штатами не торнадо, а вітер київський

підіймав світотворчий гребінь, тоді як «вітчизна»

геніїв мордувала, як худобу гулагами

оточивши, і надовго між світом і нею була залізна

завіса, кочубейо-трощинсько-сперансько-лахами

прикриваючи голе тіло імперії з берлом плебсу

над християнською величчю – всю красу її, вбогу і превелебну,

в бруд утоптану і розчавлену монстром

«інородців», у крові замочену і потоплену

з батьківщиною вихолощеною, як Острів

прокаженних, програну, як війна, буцім карту кроплену

запустили по колу, взяли наперсток

і мухами закаляли Божий Образ, за Херстом.