Де Бальмен

Юрій Буряк

Садиби, панянки, військові паради,

нудьга провінційних балів,

час тягучий, нехитрі шаради

з кількох непристойних слів.

Гості, драгуни, підрамник, оркестри –

звісно, із кріпосних,

і сам де Бальмен – не маестро,

але набрався від них.

Сюди занесло колись Тараса,

йому було двадцять сім,

був парк з водограєм, була тераса

задовго до Криму і до Цусім.

Імперія пестилася дворянством,

не часто вигулькував Пестель з кущів,

ходили на цвинтар, товклися рястом,

пекли пироги і варили борщі.

Вправлялися у фігурах заморських танців,

Барков ходив по руках,

носили фужери з рейнвейном на таці,

знали хто з ким і коли борюкавсь.

І так визрівала страшна стихія

в душі комплекс анта і горланя,

ходила Катруся слідами Вія,

котилася голова, і вершник падав з коня.