3

Юрій Буряк

Забобони з дитинства – бо-бо: (а) бо – зливати “до ‘дного моря, щоб не було горя”, (б) бо – йти разом або один за одним, оминаючи стовбури дерев і стовпи, щоб вони не роз’єднали незримого поля, яким покриває доля майбутніх спільників, однодумців, представників однієї команди (а не зграї, кодла, класу, забарвлення не важливі суть), які забобони? – вас просто єднає час і місце народження, й те, чим Бог научає дитинча людське триматися купи (гурту, групи, громади), за в. р., усі ми номади Всесвіту, де є мільярди планет, схожих на Землю з імовірною присутністю неймовірної астрономічної кількості забобонів;

(в) замолоду почав розрізняти забобони вроджені і набуті, часом їх дуже складно розрізнити, бо – нас навчали забобонами називати заповіді – заповідей я дотримувався навіть тоді, коли вони перетворювалися на забобони: скажімо, не грішити й подумки, не перелюбствувати з жінками ближніх і друзів, і щось у такому ж дусі стосовно деяких книг і творчих намірів, бо – здебільшого розкриті наміри залишалися незреалізованими;

(г) я завжди повертався назад, коли щось забував (і не завжди дивився у дзеркало), але тримав голку в зубах, якщо був одягнений і хтось мені пришивав до одягу гудзика; не плював через ліве плече, якщо того вимагав ритуал забобону; (д) бо – забобон чимось схожий на вибоїни, на загибон або й вигибон, а точніше – на страх першого й другого: з якогось часу я увірував у потойбічну силу, ангелів-охоронців і привидів, у дещо нематеріальне, що колосальним впливом робить дива з матерією; бо – рідко кому пробачаю після третього разу повторення гріха чи прогрішення (чи те, що тим уважаю); бо – не повертаюсь до “граблів” у людині або до самої людини, яка тричі підставила чи підвела (здається, це від дитячої книжки про англо-бурську війну: бур бере рушницю, бур цілиться, бур стріляє);

(д) уникав магів, екстрасенсів, тайновидців, оракулів і сивілл, майстрів чорної й білої магій, хіромантії і алхімії, etc., еtc. – усього, що породжує забобони; бо – не користуюсь ніколи осиковим колом, сіллю, бобами, трунками з трав і сумішами, як це робить дехто з поетів, не розкриваючи творчості поетичної всіх секретів, у тільки їм одним відомих пропорціях, нпр., калу бика (у просторіччі шматка кізяка) й сечі борсука тощо для зведення порахунків зі злими духами недоброзичливців або зі своїми тарганами і мухами;

(е) а от на чорного кота, який перебігає дорогу, реагую завжди однаково: дивлюся, чи немає когось, хто першим перетне лінію перебігання, і пропускаю вперед горопаху чи неборака, або, коли нікого не виявляється поряд (бо-бо), автоматично хапаюсь за гудзика і йду в невідомість.