«Чи справді се золочений порок...»

Юрій Буряк

Твір як золочений порок

у глибині одиноких душ…

Сартр

Чи справді се золочений порок

у глибині безмежно одиноких

душ не пророків, а коли пророк,

то де той Нострадамусів бінокль,

що прозирає у глибінь епох

і до кісток буравить, і на кроки

рушень всіх і когорт рівняє крок

у глибині безмежно одиноких?

Сей твір тече крізь пальці, як пісок,

у кожній миті причаївсь наскок,

що хаос накидає на системи

чи входить в них й руйнує без жалю.

Я сей порок золочений люблю –

він огортає душу за окремим*

* сценарієм, що зводить все в одно,

щоб ти себе явила, глибино!