Спогад. Палац шляхетних дівчат

Юрій Буряк

Спочатку Зеров нас підбадьорював, підтримував силу духу

За класичними прикладами світових стандартів,

А потім став схожим на причмелену муху,

Схлипував навіть і рюмсав на старті

Соловецького спринту, мертвецького марафону,

Коли ночами в підвалах чулися голоси

Благородних панянок, а з мегафону

Гавкав гаркавий голос, хтось голосив

Чи платівку десь нагорі крутили

Ці м’ясники горбоносі, енкаведистські горили.

Шкода, Костьовича зламали. Запахом від акацій

Київ крізь грати дихав, вночі мотори ревли.

У снах із північним сяйвом згадувався Горацій,

А тоді й по мою печінку прилетіли нічні орли.