Пісня в дусі Хаусмена
Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)
Овва, овва!
Людей уродини і смерть,
І нам цього також не оминути,
І наші голови у безвість полетять.
А через те хоч трохи поживемо,
Немов давно померли ми.
У глоді чути соловейка трель,
Та скоро він поміж гіллячок вмре.
Одних повісять, а отих застрелять.
Сумна ти, доленько людей.
Овва, овва, на жаль, та iн.
Юдоллю суму Лондон є,
Шропшир мені куди миліший.
То, що ж, всміхнемося тоді
Природи згубній ліпоті.
Овва, овва, etcetera…
Примітки
Варіант перекладу (І):
Пісня в дусі Хаусмена
Овва, овва!
Народжуються й помирають люди
І не мине нас теж лихий кінець,
Тож нумо жити так, неначе
Ми вже померли.
У глодових кущах співає соловей,
Та він сконає незабаром на тичині;
Он тим – петля, а іншим – куля,
Яка ж тяжка ти, людська доле.
Овва, овва, та iн. i далi…
Притулок туги – Лондон весь,
Шропшир мені миліший значно.
Відтак давайте усміхнемось
Красі природи, згубній, лячній.
овва, овва, та iн. i далi…
Варіант перекладу (ІІ):
Пісня на кшталт Хаусмена
Овва, овва!
Людей уродини і смерть,
І нам цього також не оминути,
І наші голови у безвість полетять.
А через те хоч трохи поживемо,
Немов давно померли ми.
У глоді чути соловейка трель,
Та скоро він поміж гіллячок вмре.
Одних повісять, а отих застрелять.
Сумна ти, доленько людей.
Овва, овва, на жаль, та iн.
Юдоллю суму Лондон є,
Шропшир мені куди миліш.
То, що ж, всміхнемося тоді
Природи згубній ліпоті.
Овва, овва, etcetera…
У вірші пародіюється поезія Хаусмена “Шропширський парубок”. див.: “Бунт проти присмеркових настроїв у поезії”. Паунд писав: “Пародія – це найкращий різновид критики – вона відокремлює довговічне від скороминущого”.