5

Юрій Буряк

зі своїми коханнями, віршами,

із лежанням на підлозі і роз-

повідями про Теодозію, із

читанням листів, з літоб’єднанням,

з тогочасним усім антуражем

гончарівсько-соборним, пере-

пілонькою Романушковою,

молодим ще Сокульським,

березневим бряжчанням скла

у трамваях на поворотах, із

Олесем Завгороднім і Зайвим-

Єсеніним і з поетом з Петровки,

що згодом повіситься, а тоді

молодим і дзвінким, як село

навесні, з українським минулим

і совковим сучасним, до якого

сучари з контори присмокталися

вампами, протоколами проку-

рорів кондових під настільними

лампами, все це раптом увірветься

із Володею до помешкання на

Буковинській 4, кв. 15, біля

заводу Вторчорметалу, брухту,

коротше, на станції Нижньодніпровськ-

Вузол (батько Володі, мій дядько,

мешкав на ст. Верхньодніпровськ),

навіть у назвах щось було суголосне

нашому братству, братерству по духу.