26

Юрій Буряк

“Тільки часом увечері

понад Дніпром, гаєм

ідуть старі гайдамаки…”

Попід гаєм йдуть, каліки, старці-небораки.

Той за кобзу, той за шаблю, а той за повітря,

Той за латану свитину, а той за лахміття

Тримаються…

Кожен кожного тримає. Над Дніпром, на кручі,

Попід гаєм зелененьким йдуть сліпці сліпучі.

Понад кожним німб із сяйва, кожним: безголовим

Чи безруким, чи безногим… Із містичним драйвом

Переходять попід гаєм, понад… вічні мучні.

Їх веде Христос в шинелі, сліпоти заручник.