«Яко-...»

Юрій Буряк

Яко-

гось літа

на початку

50-х до нас

прибились дві про-

чанки, котрі ішли з якоїсь

пустині в обитель іншу на

моління; від них лишилася та

згадка про янголів; одна із них

казала, що дівчиною бувши сон бачила:

над нею пролітало троє янголів (тоді

я вперше почув легенду про істот крилатих),

вони як білосніжні птиці, як лебеді, яких

я бачив над Вузлом, летіли синявою не-

ба у далечінь; так-от, тій дівчині,

точніше бабі, коли вона ще дів-

кою була, наснилась її доля:

трьох чоловіків пережила

вона – чомусь мені вви-

жалися стрільці з руш-

ницями, котрі

стріляли в небо,

і янголи,

що падаючи

загоря-

лись.