5

Юрій Буряк

Ще в літаку

перед внутрішнім зором

пролетіла роза Боспору,

Кафа, Крим, полонянки

і з паланки

з-під Чортомлика

як везувії –

вельзевулячі очі Сірка.

“Марш Турецького”

випав у спам,

а натомість

феска турецька

Ізмаїла Гаспринського,

чорна чайка із Гаспри,

коли Крим ще спав,

розпорошений по діаспорах

чобітьми Москви

як регтайм Рашен швайн –

завойовників багатоніжка,

“русскій мішка”

із Гірея знімає скальп,

передсмертним віршем

Османова Юрія,

з акваторії ефесбе

під бряжчання ефесне

з перископа відстежують фески,

на вірнопідданість тести;

хер з гебе

на верхотурі імперської піраміди,

як Хеопс,

ловить опції й робить пункції;

і нічним Карамановим

над анексованим Партенітом,

над анексованим Акерманом

перед гранітом Instanbula,

тугайбеєва шабля

і джанмухамедове стило,

кизиловий присмак імені Джаніке

і турецькі газети з ім’ям Бурак.

Ааа! Пам’ять моя забула

Ата-Тюрка

і младотурків,

дядька друга мого – Акчуру.

Крим і ми

спільним тилом

відгороджені

в останньому комюніке

щодо шельфу Чорного моря

Жутін вдає анальфабета –

Бота по фені,

кремлівський гуру (курдупель) –

як і кнуру,

йому

добре лиш

серед олігофренів

(як Янук і etc) –

спец-

агентів Кремля

(ось уже і земля).