9

Юрій Буряк

Блакитна Мечеть і Айя-Софія,

біля якої перехоплює дих

і серце зупиняється, ніби

кармінний перепочинок,

перехід під німби

до амвону

Костянтина Багрянородного,

де хрестили Ольгу (а власне – Русь),

де немає жодного

шансу вижити без наруг

над серцем, проте чомусь

Господь дозволяє вдихнути глибше:

завелика честь –

померти під Айя-Софією!

Обраним лиш дано… брук

як у “Бігові” із Дворжецьким;

почуватися тюрком, послом турецьким

до святинь – завелика честь,

на коліна стати – замало,

і цілувати персть

на порозі Айя-Софії. Чи суфієм

від суфійських поетів

передати вітання Блакитній Мечеті,

тут і в небі поєднано дві стихії –

під колонами й попід банями

Айя-Софії… Айя-Софії… Айя-Софії…