8

Юрій Буряк

Квартал емігрантів,

балкони, фіранки,

занедбаність скрізь,

бруківка, крізь

вікна – канали,

саме запустіння,

будинки, де тіні

старих емігранток живуть –

старих, тобто перших,

не віком,

геть молодих –

з важкістю в чреслах

і сонцем у животах,

що зійде колись над Вітчизною.

По кому плач мулли?

По кому тризна? Дах

з червоної черепиці

і бруківка з дикого

каменя, вочевидь це

те, що дихає

ностальгією, Цареград

як плацдарм

для майбутніх

звитяг, шарм

заплутаності й запустіння…

пустинь пустощів

вітру з Боспору, пустиня,

за якою грищенківські пастелі

й вийсnя з полону

і прохід (коридор)

крізь пустелю.