Експрес

Юрій Буряк

Екс-

прес, на-

шпигований

совковим мину-

лим, і на тлі совка –

якісь уламки думок;

Аули, початок 70-х, Дніпродзер-

жинськ, столиця, хлопці із автоматами

біжать по схилах, команди лунають, з ними

біжу, чую свій голос, когось “убило”; а ось

краєвид з дніпропетровського мосту, яким ходили

на демонстрації: хмар ескадра пливе десь понад Боже-

дарівкою чи Бородаївкою, правобіч небо западає у носталь-

гію над селами Приорілля; виринає обличчя з Клубу колекціоне-

рів, чоловік руками, які не крали, перебирає корали й мацає золоті багети;

старовина музейна римується із Хусейном; марш на вок-

залі грає, околицями блукає зір і мотив виникає:

твої голубині зграї, місто моє; та якийсь му-

дило в рясі під Боголюбського косить, єресіарх,

розігнали Ігрень? хмари у надвечір’ї

вогнем окидає ливарня,

совком інфікований поїзд гавкає як попсарня,

попсований зір через Боже око з перископа ескадри

в пам’яті перемотує давні кіношні кадри:

ріллі на Приоріллі, макові гони, вужа

в Чаплинці й жайвора в небі, коня

на луках, сонячний стовп у грудні

над Базавлуком, і після Орелі –

Тиса чи Прут, гілляка,

яка перетворюється

на гадюку.

Попсу вирубує глюком,

вагон трясе лихоманка,

потяг злітає з рейок,

повний місяць роз-

биває шибу і рве

фіранку.