Римські елегії. 4

Юрій Буряк

Із Риму

на Лип’янку,

в Лип’янці-на-Орелі

ти біля хати на вулиці, де

на дротах селянські ластівки

і на стовпі – гніздо лелеки, в часи

руїни – етнічний прихисток тому, для

кого ще не зачинили хвіртку, й під ноги

стелеться спориш, дороги-рушники й гора,

з якої видно заорільські пущі, де севруки Моги-

лині знайшли відлюдника, котрий ногами спирався

на повітря; в якомусь із життів ти був анахоретом у

лютеранській кірсі чи дервішем у Магомета, чи вірним Будди,

чи Озіріса жерцем; з такою легкістю ти навертав у віру неофітів,

що з молоддю був молодим і віддавав їм те, без чого подорожній

не знатиме призначення дороги, якою йтиме, й розумів самотнього

лелеку, який лишився зимувати, і його прощальний клекіт;

на гобе-

лени з ряден зі скринь минулого злітав у різних вимірах, площинах

перехресних, на великодніх яйцях з пражиття воскреслих, як архе-

типи Юнга в небі Позасвідомого, твій мозок розумів не лиш лелек,

тримав у щільниках знання, спресовані в томах бібліотек, ти рідко по-

силався на джерела, бо сам був невичерпним джерелом, як те, яке

з часів, коли орільські пущі були маєтностями Межигірського мона-

стиря, а може, ще давніше, б’є з-під гори і припадання до якого

завжди загрожене злиттям із тінню упиря, котрий десь поряд

і часу не втрачає зря і зрить у корінь, зря, куди б іще встромити шворінь і з кого

висмоктати кров;

до тебе їдучи експресом, я не

думав, що наші зустрічі полічено на пальцях Бога, як, зрештою, і

мало бути, бо все полічено давно і має свій кінець (і ми, як той отець,

також стоятимемо на повітрі); кінець лелеки дзьоба чи дзьоб лелечого кінця в

прогресії митця і формах біосу, це ми – кінці-лелеки, які несуть астральні яйця

над головами довгоносів, які довбуться в просі,

а у прозі описують процес довбання;

глупа осінь, проза унітазів

і прання білизни, процес реанімації вітчизни, однак, затягся не на жарт; дует

мінетниці й мінера (що думають Меркурій і Мінерва

про цей союз?), ероти, мойри, крила фурій, столи більярдні і на кожну кулю –

пара луз; сатири сиві, еротоманія з очима слив угорських,

тільняшка, зроблена з рейтуз; під маскою одного з них,

під зліпком з його писку ти й підводиш риску,

а я тобі завдячую прозрінням.

Це був четвертий ангельський учинок.

[Січень, 2009] [Рим – Село під Верхньодніпровськом].