Отчизна мила Україна. 1692

Юрій Буряк

Китай-

городський

сотник, царичан-

ський сотник – отчизна

мила Україна – у грудні

їм відрубають голови в Полтаві –

за те, що Петрика послухали, на березі

Орелі їх батогами засічуть (щоб вибити

з голів глупоту) за те, що Петрика послухали,

котрий себе новим Богданом уявив: як той од

ляхів, цей од москалів свою отчизну визволяти

їх умовив, листи писав із Акмечеті і відозви, з татарами

злигався, напав на Новобогородицьк, мовляв – з татарами

здолали ляхів – і москалів здолаємо – отчизну милу Україну

з ярма

витягуймо – козацький Дон-Кіхот, своїм убитий – Вечіркою,

Вечірченком проклятим, котрого за Петрика татари пошаткували

на капусту, за лицаря, що розбудив Мазепу, улесливого

й заколисаного дарами хазяїв нових.

Вечірку поховали як героя, а Петрик, наче Байда чи як Христос

до воскресіння, висів на гаку, на Петриківку й Сотницьке

дивився, а коли очі видзьобали круки і кров з обох

боків текла до вуст, здійнявся вітер –

Мамай приїхав, зняв його з гака,

дав кобзу в руки і провів

по струнах.

Отчизна мила Україно, не дай Бог тебе воювати, крук серце крає,

поганюча та птиця, що власне гніздо каляє,

недобрий той пан, що власну вітчину розоряє.

По берегах Орелі татари ясир брали,

спалили Китай городок із шістьма церквами…

Полум’я вітер ганяв туди і сюди степами.

Ватажник з гака вставав, до Мамая на сідло сідав,

кобзу торгав, крізь Цариченку і Китайгород, Петриківку і Сотницьке

на Богородицьку кріпость полум’я нагортав. Гой-й-й!

Го-о-о-о, о-о-гой!!!

Над степами за Мамаєм Петрик вітряки на списа брав.

Гой-й-й!

Го-о-о-о, о-о-гой!!!