«День вповзає у місто як прокажений...»

Юрій Буряк

“День вповзає у місто як прокажений”,

обличчя доньки Родзянка, чорти на будинку Штейнгеля,

Лифар проходить танцюючи, ще в Петербурзі Дягілєв,

ще час тече провінційно (а не провіденційно), такий довоєнно темний.

Тінь фігури на прибутковому домі

пливе по воді у відлигу,

тече нереальність мрії у млості, смертельній втомі

і входить у підворіття як зміст у камінну книгу.

Обличчя доньки Родзянка, чорти на будинку Штейнгеля,

на ковзанці на Подолі – подоби з картини Брейгеля,

Гончарна, димки у розтрубах,

розливи церковних дзвонів…

Ще десять років до розстрілів.

Молотять бруківку коні.