«Росте трава, ростуть дерева...»

Юрій Буряк

Росте трава, ростуть дерева, ще не вечір,

ще бабки крилять, блискає слюда;

знімечені поля, священні течі

йдуть через, проз і вбрід як череда;

хто нівечив їх, хто їх понімечив?

Трава росте, дерева – в ріст, ота

багряна смуга в синій колотнечі

й на всі смаки бездонна самота.

Крильцюють бабки, у воді прозорій

слід бульбашок від зграї інфузорій,

портрет молюска – знак на вапняку.

О скільки, скільки їх уже зітерто,

а бач, як пнеться вгору сколопендра!

Шукає жертву знов. Абияку.