«Шерх Мармурового моря...»

Юрій Буряк

Шерх Мармурового моря, шум Візантії

з шумом зливається з неба (натовський аеродром),

і Миколай Мирлікійський, і всі цареградські витії

перевертають уявлення догори дном;

залізні шпори імперії триножать пів кулі земної

від Меотіди на півночі до марокканських пустель;

тут починається вічність, просто з передпокоїв

до Мармурового моря, а решта усе пусте.

Запам’ятай цей шум, після дощу, улітку.

Скрекіт сорок. І чайок скрики. І крен у політику.

Квартали білогвардійців. Портрети із Ататюрком.

З колонами демонстрантів нова підіймається хвиля,

з Мармурового моря шум і накатом нокауту гуркіт,

гроза над вічним ландшафтом змінює часу вигляд.