Смерть у Константинополі

Юрій Буряк

Після турецької кави

на вугіллі в майстернях Сінана

+ дві пігулки, які ти схавав,

пік слави – померти з синами

султана, не дійшовши до трону,

в перший день літа – за літочисленням хіджри,

в’їхати в Константина – просто в промову тронну –

менше того, що надумав, більше того, що вижрав.

Ці ось 2000 років поглядом по дотичній,

дірка в ефеській колоні – у круговерті вічній,

пальця коло чи гурту навколо наречених;

на цареградських бруках чуєш тягар століть,

ти ще живий, бо думаєш: а як би було в Атенах?

Смерть – це як наречена поміж весільних столів.

2. 06. 13 Стамбул, Аrtemis, Мармурове море