Сон (7)

Юрій Буряк

Бруківкою вгору з тобою ішли

В осінньому одязі, ще молоді,

На мені була куртка, від Святослава, коли

Я з Канади приїхав, а ти була в темнім пальті,

Яке було на тобі, коли ми вперше їздили в Крим.

Було багато рішучості ще в моїй ході

(Мав-бо серйозні наміри не випадати з гри:

Гейби йшли у Європу – і час додавав надій!)

Так добре було відчувати, що хтось іде

За тобою, дивитися в лице молоде

Жінки, якій ти віриш і яка вірить тобі…

Але в рюкзаку була вибухівка, чи, може, набій.

Проте його вистачило б на двох…

Так ідуть в Небеса, коли знають, що з ними Бог.