«Мов скіф, зібрав свої скарби, пожитки...»

Юрій Буряк

Мов скіф, зібрав свої скарби, пожитки

із книг старих і новочасних,

кибитка скіфська, зірка непогасна,

і битий шлях курить над морем жита;

трійник стоїть, свічник у підземеллі

на декілька земних цивілізацій,

папіруси великих мудрагелів,

поезія душі тонких вібрацій.

Аби ж то був там час! Його катма.

Там темрява безмежна з багатьма

перетинами простору і часу,

з химерією, що торкнулась нас.

Там порожнеча витіснила масу

із текстів, що лишилися без назв.