1

Юрій Буряк

Все так, як ти й казав: хитає,

в тобі було незриме опертя,

тепер тебе не стало,

а життя, мов корабель

в Атлантиці, в якого збито компас,

і він у океанських вирах

тріскою з металу

у магнітних брижах.

З ілюмінатора здається:

він стоїть, затиснутий водою,

за градусом своїм близькою

до стану скрижаніння,

ти десь лежиш,

де глухота стерильна,

де зони аномальні.

Ще вчора ти казав мені:

“Нормально! Все, старина,

нормально… просто клас…

температуру збили…

все нормально…”

Стеарин оголює жало вогню,

вогонь злітає вгору

у жалобі

і перетворюється

на космічний порох,

а віск – на маску.