12

Юрій Буряк

Ти думаєш, я не бачив

сокола понад полем?

Думаєш, сокола не помітив?

Сокіл ніколи не плаче

й, наскрізь прошитий болем,

і кладучи на вітер

крил складні, він зустрічає

першим тих, що в останню

їх путь проводжають. Ти першим,

відходиш, і я переймаюсь речами

втілень твоїх інфернальних,

розуміючи, як це прощатись, вмерши.

Він проводжає твій почет…

Кажу “він”, але ти з півслова

мене розумієш. І валка автівок на Красне Поле

тільки потверджуєте, що відстрочень

більше не буде, що сокіл – це та основа,

єдина, можливо, яка повертає в коло

звичних уявлень, а решта все тимчасове.

Сокіл…

21.01.11