Apparuit
Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)
Ти золота троянда покоїв. Бачу:
ти, о диво, на просвіт входу, знамен-
ня. Життя помирало і знов спалахнуло
у світильнику.
Темночервоні троянди в росі – крижані –
схиляються перед тобою у славі сонця,
коли ти йдеш, напоєна життям землі й повітря,
в золота сплесках.
Зеленню шляхи для тебе дихають
у полях і простелилися луки, та з криці
ти проходиш, безтрепетно розтинаєш
люстро повітря.
Ти в мушлі золотій – з якою відваго-
ю ти одяг з тіла, ідучи, скидаєш,
світінням входиш, і світло денне тьмяніє
від потрясіння.
Напівоголене плече, під горлом спалах,
смуги світляні, їхні вузлики на
безмежно тендітному алебастрі, о Боже!
Привид щезає,
вбраний у дорогу оздобу і, досконалий,
летить як вітер! Вбрання рук чудодійних!
Ти, крихка річ на межі віроломності,
чи певна цього?
Примітки
Варіант перекладу:
Apparuit
Золото й троянда покоїв. Бачу:
ти, о диво, на просвіт входу, знамен-
ня, різьбленний карб. Життя вмерло і яскраво
в плошці зметнулось.
Пурпурні в росах крижані троянди
хиляться до тебе у славі сонця
проминальній, що землю спиває й повітря
в золота сплесках.
Зеленню шляхи тільки задля тебе
вкрито в полі, і луки стеляться, та з криці
ти проходиш, безтрепетно розтинаєш
сколих повітря.
В лялечці золотій – з якою відваго-
ю ти одяг з тіла, ідучи, скидаєш,
в ореолі сяйва ти в сіни входиш, світ меркне
від потрясіння.
Наче викарбував плече під горлом спалах,
смуги світлові, їхні вузлики бі-
ля безмежно любого алебастру, о Боже!
Він покидає,
в невід, у лусці золотистій риби
йде, наче вітер! Вбрання рук чудотворних!
О легка річ, у вишуканості чуда
чи ти це приймеш?
Apparuit – у вірші два ряди асоціацій: один веде до Сафо, другий до дантівського “Нового життя”. І молодого Данте, і лірики Сафо постійно подумки тримається Паунд. Сафо належить образ золотих покоїв, де мешкають Музи і Афродіта. Назву вірша запозичено з латинського коментаря, який супроводжує першу появу Беатріче в данте: “Apparuit jam beatitudo vestra” – “Се явлено, ваше блаженство”.