Усипальня в Акр Саарі

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

“Це я – душа твоя, Нікоптисе, з тобою

Вже п’ять тисячоліть я нерозлучна,

Та зір твій – мертвий, тіло – нерухоме.

Вогнем шафранним розбудить чересел

Я не спромоглася, ринувши у тебе.

Поглянь, трава звелася в узголів’ї,

І сотні паростків

Тебе цілують. Не ти мене.

Знайшла я напис золотий на мурах,

Та розгадати знаки [3] – марна річ.

Ніщо нове сей не турбує світ.

Закоркувала жбани я. Дивися,

Вино, коли прокинешся, наллято,

І одяг твій пильную я весь час.

Безпам’ятний! Чи я могла забути!

Ту річку тьму-теменну днів назад,

Ту річку? Ти був тоді ще крихіткою [4].

І сходило на тебе трійко душ,

І я зійшла.

У кров твою, відтерши їх, ковзнула,

З тобою зблизилась, тебе пізнала.

Чи до краєчків нігтів не проникла,

Не в тебе увійшла – від голови до п’ят?

Чи не зробилася тобою і Тобою?

Тут сонце не дарує супокою,

Голками протинає мене темінь,

Тут – ані променя, а ти – ні пари з вуст!..

Всі дні лише мовчиш.

Могла б я вибратися, попри ті

На дверях знаки хитрі [5], їм наперекір,

Крізь ізмарагд полів дзеркальних…

. . . .

Як тихо тут – ні, я не йду”.

Звернення душі вигаданого персонажа Нікоптиса до його муміфікованого тіла.

3 Ієрогліфічні написи на стінах усипальні.

4 Йдеться, мабуть, про боротьбу безтілесних душ за тіло нікоптиса-немовляти.

5 Усипальні було опечатано орнаментальними завитками з ім’ям того, кого в ній було поховано. Не можна було проникнути всередину, не зірвавши печатки.

Лист на сайт