3

Юрій Буряк

Велика честь для ворогів

твоїх згадати їх у

день, коли тебе, як фараона,

набальзамовано і ти

лежиш у моргу Запарижжя.

Рудий мій римлянине,

кажуть, у парижах

навощений, як свічка у соборі,

твій прах чекають угорі,

а нас у горі

футболять клерки і на рану

солі докидають.

Ти втік з реанімації

і рік Новий хотів

моржем зустріти;

мій золотий,так роблять

лише діти: вибивають шиби;

і те, що ти хотів зробити,

це вихід крізь ту шибу

в інший світ.

Із себе вибити недугу

ти хотів, та не бажав би я

ні ворогу, ні другу

від надлишку померти демідролу,

в блаженстві перейти туди,

де світло прядивом

спускається в софіт.

На бганках білих

все ще тіней слід

підпалу в телескопах

ескулапів,

духовності й колапсу

матерії, барв савану на барви

темряви заміни –

костюму чорного

для виходу у світ.