Брат

Юрій Буряк

Пада сніг. Брат у хаті за три кілометри

Від тієї, з якої малого його забирали в Сибір,

У сніги за Читою з дорогами смерті,

Де добряк-вертухай і його командир,

Де морози такі, що, бува, приморожує зір.

Пада сніг. Фотознімки летять на підлогу

Із альбому, вітер дме в помережане льодом вікно,

Від лампадки з вогнем оживає обличчя у Бога

На іконі, і тіні шугають зі стін

На заряджений зранку його карабін.

Телеканал працює багатоствольних фемін.

Він заснув по обіді, хильнув з гранчака самогону,

Йому сниться Чорнобиль і бойня, і Празька весна,

Балатон, лейтенантські зірки на погонах,

Що стають генеральськими, вітер з вікна

Б’є у бляху і бляхою б’є. Він іде на війну чи війна

Йде на нього?