За лаштунками Т. А.

Юрій Буряк

Ніхто його не незлюбив,

Ніхто нікого не здавав,

Ніхто не дав за те, що вбив.

Хто жив, життя не змарнував,

Він сам не знав, навіщо жив,

Ніхто нікому не казав,

Що вбитого йому не жаль.

Навіщо вбитому життя,

Життя убитого не жарт,

Невже убитий не живий,

Він залишається в серцях,

Його любитиме, хто вбив

За те, що був таким, що вмер,

За те, що жаль його тепер.

Чому так мало хто давав,

Тому давав, що мало так,

Тому що вмер, зате живий,

Тому, що мертвий і вже мій,

Тому німий, що не живий,

Тому він мертвий, що не жив,

Тому живий, що не помер.

А вмер тому, що мало дав

Тому, хто все, що мав, забрав,

Та будеш квітнути в серцях,

Шкода, що рано ти пішов,

Ніхто нікому не суддя,

Що він забув того, хто вмер,

Чому так мало з ним знайшов.

Ніхто за вбитого не вмер,

Ніхто на вмерлого не дав,

А може, просто не допер,

Загинув просто в ДТП,

Все буде так, як дотепер:

Убитого ніхто не вбив,

Ніхто нікого не застав,

Про це ні з ким не говорив.

Був шум якийсь, а зараз тихо,

Він дихав, а тепер не диха,

Когось дістав собі на лихо

Собінаумець-донкіхот

На небозводі несвобод.

У кожного в макітрі цар.

Не Пол, не Гія, не Джохар.