Козак Мамай

Юрій Буряк

Довбун,

продавлювач,

зроби ривок, про-

шморгуй шворку, голку

проторгай, просилюй проторг,

коником заграй, утни утіване, і досі

сущий, досі на коні, тривай і далі, мужність

нам являй, тягучий, безконечний

і неспинний, мов кількаденний протяг пий-гу-

ляй-і-не-минай-корчма, продайвода, не продавай

з торгів таких, як ти, – таких, як ти, катма, у нас Мамай один

і прозорінь одна; і налід зим у вікнах продимай,

не збіглий досі в кожнім з нас Мамай!

На пазелень провидливо поглянь –

великий світ, але слизькі дороги,

пропалюваче неба, не охлянь,

подорожанин, і для остороги

притиш свій рух і приострож

остроги. Отчизна протрем-

тіла, як трамвай

продмухуваний,

в яр чи в рай

злетіла.

Зрешечуй, проїжджаючи, Мамай,

діркований, прозріваний, у гай –

уже видющий, більше не сліпий.

Там смерть. Стривай,

до пояса оголений

святий!

Мамай.

Май –

й-й-й-й-й!