(а)

Юрій Буряк

Я пам’ятник собі, я пам’ятника, я

спорудив собі таке собі в собі –

олександрійського стовпа, і на стовпі

я монумент у вигляді кия

собі воздвигнув, часу течія

не змиє, не поглине, і глибінь

віків, царів, незгірших від рабів,

час потасує, ось така моя,

коли загнусь чи в морі потону,

я перед часом виї не зігну!

Знайдіть мої папіруси, гачки

на глиняних табличках, серед піль

я пам’ятник собі стовпом – апчхи!–

то значить, правда і не самоціль.