(б)

Юрій Буряк

Я пам’ятник собі, я пам’ятник воздвиг

не з мармуру, не з цегли, не з граніту,

я пам’ятник, я шпиль, я до зеніту,

я пам’ятник собі, один за всіх –

тому, хто втратив мову і поліг,

кого струїли Іродові діти,

дияволові слуги й прозеліти,

я пам’ятник собі воздвиг, але на всіх

німих рабів, безмовних віднедавна,

обернутих на цапа чи на фавна,

я пам’ятник усім козлам воздвиг,

і за козлів молюся, за німих

одурених, окрадених, розбитих

не в мармурах, не в цеглі, не в гранітах.