Післяйорданське

Юрій Буряк

1

Що нагадає сей морозний день

одразу по Йордані – Базавлуку

хрест, бурякову кров? Ніде

ланцюг не перервав січневу злуку

часів, що сколихнули весь народ…

І навіть видатний Іосиф Брод-

ський був написав ганебного вірша

про шароварників і салоїдів,

а Бутер-Бродський попередив: «Ша!»,

мовляв, не треба зайвих нам флюїдів,

теребити глибини давніх ран,

і руху планконосний ветеран

за злагоду, терпіння і любов

доніс Верховному про неподобство:

мовляв, І. Бродський – українофоб,

погрожує Шевченку голокостом.

Тоді ж, а може, через день, в ген-

делику відомому «Челен-

2

тано», що на розі Львівської–Яр-Валу,

за стійкою школярка і школяр

вели розмову і помалу

хололи піцца й риба-кляр,

як свідчення достатку їх батьків.

І келих із дівочої руки

там брав школяр, його чуттів дитячих

торкнулася любов: як воротар,

він пропускає у ворота м’яч і

дівчинка, проект на супер-стар,

з кокетством і манірністю бере

в долоні руку хлопчика і тре,

і поправляє на собі спідничку,

як бачила в дорослому кіно;

рефлекс її кладе до рукавички

записку. І, мов кішка, з пацаном,

на мишу схожим, грає так,

що той, синочок мамин, наївняк,

одразу ж ловиться на всі її приманки

й показує кокетці слабину.

Ніяковіє, влипнув у пацанку,

він жабеням пірнає в глибину

очей, мов у бездонний ґрот.

На брудершафт з ікрою бутерброд

встромляє, задихаючись, у рот,

неначе хоче крикнути: «Тону!»

3

Припав на пік хрещенського морозу

на брудершафт сих отроків роман.

Обкурений, і ти, мов доколовся,

після таблеток, гейби наркоман.

Про шаровари думаєш, про хрін

зна що. І розумієш: він,

той, хто писав таке про Україну,

грудну мав жабу, пережив інфаркт,

і те, що запустив «ножа у спину»,

насправді «виглядає» не як факт,

а перевитратою наркоти

від ліків, що весь день вживав і ти.