Крук

Юрій Буряк

Київ, пінії у центрі

у самому епіцентрі,

в Ботсаду ім. Фоміна

вгору вигналась сосна,

на сосні у кроні сук,

де живе старезний крук.

Шур, бур, шурубур,

з кажаном літає щур.

Лєдоховського будинок

з маскароном – на причілок,

де вночі горить вікно,

арлекін у доміно,

а вгорі літає він,

крук старезний, свідок війн.

Рік, дрік, вівцебик,

з ними Богочоловік.

Замість крука і кручиці

в небі мери і мериці

і з мерцями сатана

в Ботсаду ім. Фоміна;

у фаворі і не вмер

гомеричний мегамер.

Чих, сміх, переміг

короля блощиць і бліх.

Йдуть Гангнут і Траутфеттер.

Чуєш, кличуть: «Донне веттер!

Хто тут з Чудського?» Мовчать…

Кружеляє тлею блядь

коло мерії, і хер

підіймається як мер.

Хрусь! Брязь! Перетрясь!

Блазень з грязі знову князь.

А Донцов стоїть на розі

на січневому морозі

без продовження кіна

в Ботсаду ім. Фоміна;

де стрілець у брук умерз,

догоряє гейби мерс.

Хтось вчиняє леді мор

і линяє за бугор.

Із «Латинського кварталу»

видно вікна і портали –

будівельні монстри скрізь

і в о?чу у крука різь.

Він, з привітом Фоміну,

покидаючи сосну,

пролітає над Ботсадом.

Віє з моря мера падлом.