Циганське сонце

Юрій Буряк

Вони стоять при дорозі на повен зріст, провідники циганського сонця; не доїжджаючи до Лобойківки, десь напроти Ломівки, вони стоять, циганські наркобарони з Озерки (торговці гашишем); серед них і той, у камізельці короткій і чоботях, з сергою і вусами над бородою чорною із сивинами – на старому базарі, де молдавани в діжках продавали вино по 10 коп. за склянку;

вони стоять – власники фазенд і вілл на Передовій, коли виїздиш з Амуру, мешканці боржомських дворів з багатодітними сім’ями, садками циганського раю під сонцем циганським, поріднені з українцями, полукровок циганських вожді; нові королі, що полягли у розбірках і перерозподілах скарбів і бізнесу своїх предків або померли своєю смертю;

їх можна ще бачити на базарах Петриківки й Царичанки, темношкірих і кучерявих, бистрооких, засмаглих, з босоногими дітьми; в цьому народові кочовому – вогонь бичачого серця, порох кінської крові, суміш чебрецю й полину; яскраві тканини й коштовне каміння, дорогоцінні метали злітають над ним, як у зйомках кочових переїздів чи стоянок з циганським весіллям, з рухом постійним кибиток, машин, літаків за сонцем циганським;

я бачив їх у Німеччині, в Польщі – замкнених у собі, з глибинним знанням, що нуртує у крові шляхів, прокреслених на долонях, як на небі;

юна циганка у парку Глоби (козака, не астролога) у платті прозорого шовку з кісточками на вигинах вузеньких стегон, срібним браслетом і ланцюжком на шиї, неподалік Озерки, до лякливої лані подібна, що, пославшись на батьків наказ, торговця з Озерки – не доворожила, і притьмом відійшла, проминула, як проходять герої п’єс Метерлінка над безоднями часу, не підвладні йому, ані віку;

і стара циганка на могилі з письменами санскритськими, зі срібним браслетом і золотим ланцюжком понад зморшками темної шкіри у тектонічних зсувах епох, помінявшись місцями з отроковицею, зупинила мій погляд на мармуровому велеті, в ногах якого квіти, що вона принесла, квіти, мокрі від сліз і роси, яка випала ще до смерті;

життя пішло за циганським сонцем, висохли сльози й роса, і згорнулося в целофановий згорток на колючих стеблах.