Самарський ретраншемент

Юрій Буряк

Січень. Вали на горі візерунком нагадують зірку, в кутніх заглибинах видно сліди від гармат, і гармаші, розіклавши чобіття й онучі, смалять люльки і регочуть, вітер зі степу доносить жінок голоси, час обмолоту і жнив, при кордоні селяться сім’ями збіглі сюди козаки з Правобережжя, далеко за річкою мріє Самарь, місто, і той монастир, з Єрусалимським поріднений через прочан;

ждуть молодого Мазепу як сателіта московського, що придушив Петрика бунт, і тепер з москалями будує Лелію; яструби в небі, орли степові понад Самарою, бути походу, з полудня чути, як степом іде громовиця;

так ти собі уявив серед зими, ідучи у хрещенські морози засніженим валом, дивлячись далеччю в далеч на давні руїни, на Бардадимову вітчину, на кригу самарську, побілену Богом, із буряковим хрестом на Йордань – там, де спекотного літа хмари були понад сонцем, і ти, ловлячи рибу із дядьком Іваном, від перегріву у воду стрибав, плечима і торсом входячи в сині глибини – янгольським чубом, руками-крилами, і, пливучи під водою, перевертаючись, ти на сонце дивився із підводного світу козацьких раїн, з-під гетьманських зрадливих булав; триста років тому тут Мазепа проходив уплав із загоном своїм легкозбройним, гойним лицарем, зацним героєм, друг Петра і любимчик царівен уродливих не по крові, а по любові; Мотря буде пізніше, о ці Мотрони і трони і труни! – в Богдана, тепер у Івана, через них прозрівають гетьмани: Мотрона – сама Україна;

на валу стоячи, перешийок затоки і русло озираю, де хвилями вимивало із кручі мідну “діньгу” і турецькі дукачики срібні, а за поворотом, у ярку, розбиті кіоти із глини і кахлі ми виймали ґудзики мідні, грузила, кістки осетрів, носогрійки, рештки порохівниць;

поза нами – заводи й мости, і майбутнє з розривом завбільшки з Атлантику поміж материками; тіні предків не зупинять тебе і на хрест іорданський одного зимового дня ти впадеш на козацькому ретраншементі, де залога москальська і загроза татарська, і виторг за зраду гендлярський у Феміди на вагах, де всі потонули і лежать у холодній воді, на розвилках морозяних течій, у прозорості днів і століть.