Ніагара. 12 років потому

Юрій Буряк

Білі строї плакальниць перед Ним,

сестри і матері, сльози тисячоліть –

Він стоїть водоспадом, стоїть

з мільярдів крапель стрімкотекучої пелени;

баржа над головою за 300 м

як фатальне космічне тіло вбивці Землі,

Він – запобіжник, Сам Собі центр пускових систем,

що розводять і зводять усі кораблі.

Під ногами його плащаниці вода курить,

пензель Курилика вагається мить,

а тоді опускається на краєвид

зі скупою рослинністю, без води,

де скорботні обличчя померлих від

споглядання Його самоти.