«Поки живий, допоки є ще порох...»

Юрій Буряк

Поки живий, допоки є ще порох,

вогонь життя мене пройма, і час

не спиниться під збайдужілим зором,

як той обруч, з яким біжить дівча.

Воно біжить за колесом з дюралю,

дівча легке і колесо легке,

а я за ним, за нею помираю

в Лаурі, в Беатріче, в Джаніке.

Я знаю: коло в колесі не має

того, що має те, що проминає,

тому за нею рвусь і я, живий –

поки живий, допоки є ще порох,

я мов сліпий лечу за власним зором

й стрільця не бачу, лука й тятиви.