«У тому житті я жив би у Львові...»

Юрій Буряк

У тому житті я жив би у Львові (а може, у Відні)

на вузенькій вуличці на 2-му повер-

сі, і на балконі стояли б квіти,

а біля під’їзду – старенький ровер;

я був би закоханий у кельнерку із кав’ярні,

дівчинку з галицькою вимовою, з поглядом темним,

і слухав би марш Радецького із касарні

з барабанним боєм упереміш* і вишколом іноземним;

я ходив би на явки і чинив би опір

окупантам, котрі загрожували б Європі,

і з тюрми на Лонцького мене б повезли на допит,

і, можливо, серед жінок, що хустками прикривали б обличчя

на подвір’ї в’язниці після відступу перед наступом (і початком опери)

десь поміж них була б і моя чорноока дівчина

* Потяг пішов на Перемишль.