Сон (2)

Юрій Буряк

Будинок на розі площі, напроти була синагога,

мавританські мотиви, червона цегла,

Стріха вечірній, останній перекладач “Пекла”

Данте Аліг’єрі, тягнуть когось нагого (на Гол-го-го?)

до казана зі смолою киплячою (із красунею сплячою),

будинок похмурий (особняк приречених), на Шоколадний

схожий, тільки в Дніпропетровську наче (на Го-го-

лівській?) вбік від проспекту й місця для променаду,

Броду Сидура, тіні Арбатова і Арбата, Соловйова горбатого

і Нем’ятого, сратченка-пузаня, пархата, по готелю “Люкс” з гармат гатять, по меблірашках з петриківськими шторами

і будуаром, знов корабель із Еболі, в Середземному шторм,

знов Гуерра й Фелліні йдуть Карла Маркса проспектом із “Амар-

кордом” і багато амфор та інших статевощілинних форм.