За Зб. Хебертом

Юрій Буряк

коли жах проминув і прожектори згасли

ми себе виявили на звали-

щі в дивних позах і в масках

схожі на електрозварювальників

з вигнутими шиями під склом затемненим за-

мість ока, з арматурою, із якої стирчить залізо

(замість рук) і розплавленим склом ув іржі сльоза

і з ротів зі швами текла вітчизна

ми себе зібрали по деталях із запчастин

і в символах віднайшли себе давніх: син,

дочка – нам не було куди дітись

і на сім сміттєзвалищі крізь металобрухт

понад нами розкрились нові орбіти

всупереч приписам, які забороняли дух