(2)

Юрій Буряк

Як він прощався, як прощав,

брат на війну ішов,

зібрались друзі, брат (ніщак),

нещадний корешок;

брат на війну ішов, пішак,

шпацерував на плац,

не знав, що куля та – за так,

йшов на війну, паяц!

Йому впаяли вісім куль

(дінь-дон!) й одне ядро,

а лікар взяв свій ридикюль

за ручку, як зеро.

Дінь-дон! Дінь дон! Прийшов поштар.

А з клавесина: Кар!

Кар-р!! Кар-р-р!!!