(3)

Юрій Буряк

Стану строгої закоханості – Санія,

стану я, дерево, зелень аркова,

і Річпорт, і за катером – течія,

Володимирська гірка, алея паркова.

Скло авто, те обличчя за склом, не я

його вигадав, жінко, не варто вам,

не та витримка, заміцний коньяк,

все занадто серйозно, лиш здається, що жартома.

Тільки навіть усмішку, а не те, що сміху,

час прискорює рух, чемпіон із бігу,

за деревами проблиск води і нічні вагони,

айстри, квіткарка, айстри, прозора ясність,

не медузи-горгони з химерами, не лестригони…

та закоханість строга, ті люди, такі прекрасні.