Зрада

Квінт Горацій Флакк (переклад Юрія Буряка)

Місяць на небі ясному світився, зірки мерехтіли.

Яка була ніч! Пристрасно,

Заздалегідь зневажаючи богів, клялася мені ти,

Слова мої шепочучи

І обвиваючи тісно, як плющ, стовбур дуба високий,

Мене руками хтивими:

– Доки отарам вовки, – говорила, – і схід Оріона

Плавцям загрожуватимуть

Й довге волосся здійматиме вітер понад Аполлоном,

Жага моя не вичахне!

Кару болючу тобі і мій норов готує, Нееро!

Бо стане Флакку мужності, –

Він не терпітиме, що ти вже іншому ночі даруєш,

До пари гідну вибере,

Бо ж не повернеш красою ти зрадженим чарів колишніх,

Коли отрута серце ссе!

Ти, мій супернику, бозна ким бувши, все ж марно не тішся,

Моїм нещастям хвалячись:

Хай незліченна худоба і землі твої тебе тішать,

Тече рікою золото;

Хай осягнув Піфагора воскреслого ти таємниці,

В Нірея будь ти вродою,

Все ж таки навіть тобі доведеться оплакати зраду, –

Останнім я сміятимусь!