Ґардарики. 1980–90-ті

Юрій Буряк

Поки-

даємо енергетичну пустку

(вислів поета П. М.)

і виїздимо на ПМЖ на

печерські пагорби,

де «шоколадний домик»

і вигадка Кочубеєва –

купе вагона у підвалі

будинку у мавританському стилі,

де грохнули сина

Бродського-цукрозаводчика,

де вулиця імені титулованого наводчика,

апартаменти Уварових

чи Урусових

і де Софія Русова

викладала в недільній школі,

з маєтку поволі

в напрямку до майдану

маршрутом Алданова,

де в палаці на розі

на якомусь узвозі

(а не на розілюксембург)

бачив заграви

Феодосій

із Печерської лаври,

де інтелектуалозаври

доби здобуття

витягують з небуття

нищені міллю лаври;

а тоді за мільйони гривень

в доларовий еквівалент

переводять

за видозміни (видові

зміни й сезонні

переходи у ВР з гусені у

метелики

і навпаки – із КПбУ в УГВР),

нарощують житлоплощу, га, акри,

нові розкривають чакри,

а старі закривають

і помирають,

залишаючи порожнисту лялечку,

сухе крильце

з візерунком трипільським

метикуватого

метелика,

що виріс

у ненажеристу гусінь,

український Гусинський,

їздить у Густинь

і ганяє мухи

перед всіма святими

(землю цілує, земля їм пухом!)

з оселедцем за вухом,

живим

показухом

зухен

зухом

партизанолітературенгрошошизухен.

Бухен…

Бух.

Бухен…