Корейські скалки

Юрій Буряк

(за Сон Каном, Чон Чхолем)

І

Чому стоїш ти

дубе, при дорозі?

Як я хотів би,

друже, захистити

тебе від дроворубів,

що сокиру гострять.

ІІ

Що дужче дощ періщить,

то лотос все свіжіший.

Та, зауваж, пелюстка

зволожитись не хоче.

Хотів би мати душу,

до лотоса подібну.

ІІІ

Летять метелики удвох

понад яскравістю квіток.

У зелені плакучих верб

дві вивільги, також закох…

Так завжди – все живе удвох.

Лиш я на світі сам-один.

ІV

Кого провів і хто відбув –

за іншим не шкодують.

Хто пив, а хто тверезим був –

із інших не глузують.

Хай спека там, а я в плащі.

Кому до мене діло?

V

Двох будд камінних

бачу біля шляху.

Відкритих вітру,

зливам і снігам.

Людська розлука

невідома їм.