З чужого щоденника

Юрій Буряк

На вечір сходяться любителі прекрасного,

солодке слово, пієтет пієти:

«Її велике серце не погасне

у пам’яті… усі його секрети

ось тут – де кожен із благоговінням

красу зустріне, підписи рукою

власною небіжчиця поклала

на мармур, викарбувала на погруддях

із глини, бронзи, мармуру, граніту,

а Лисенко Григорович Михайло,

якби воскрес і завітав сюди,

з якою гордістю оглянув би її,

цю виставку, творіння рук мисткині,

трояндою вони горіли полум’яно,

квітучою трояндою і зараз її ім’я горить

у квітнику між лотосів і феніксів

щонайталановитіших жінок –

глибокої партійности була

до скону сповнена, ідейної

цілеспрямованости і… народности.

Якої? (Народ у нас один,

народностей багато). Мисткиня

пристрасна, художник-комуніст,

вона вкладала у прекрасну форму зміст,

якого досягає, може, органіст

(і то не завжди) в музиці органній;

чоло високе і великий рот,

художник-комуніст і патріот,

як пристрасний мистець, вона

ніколи не ліпила із лайна

ба навіть кулі… і як ті зозулі

яєць не викидала із гнізда,

всім ворогам вона давала

відсіч, бо любила вічність

і комунізм, який почнеться

на межі століть…

ця статуя оселиться навіки

в музеї нашому… вона заповіла

велику мармурову постать Лесі,

що випромінює її таланту грані.

Про це хотілось повідомить пресі,

це наша відповідь усім буржуям світу.