16

Юрій Буряк

Я їхав повз Глеваху й Западинку…

повз Мархалівку – угіддя межигір-

ські і печерські київських святинь,

напроти аеродрому з МІГами,

машина з краном врізалась в «жигуль»,

ми допомагали витягти сім’ю, яка

розбилась, та марно, вздовж траси

лежало кілька трупів: батько, мати,

діти; я повертався із Гребінок, я ви-

їздив з-під Ковалівки, З ВНІІМОЖа

(ВНІВОМТ: ua), совкового абракадожа

неподалік Олександрії Браницьких-

Енгельгардтів, де цар Микола І у парку

ночував і бюст його стояв серед алей;

я прямував на Київ з Романовим Євгеном,

що гостював у мене, що теж загине

в грудні від іншої картечі, навиліт плечі

вона йому проб’є, він першим і останнім

з друзів пройшов той самий шлях, що й я:

нічого спільного з родиною Романових

не мав, до дому, що царював тоді, був

непричетний, причетніші були нащадки

шляхтичів малоросійських:

граф Милорадович, санкт-петербурзький

військовий губернатор, Каховським вбитий;

граф Кочубей, Мін. Внутр. Справ керуючий –

блюстителі і жертви подій

того страшного грудня, поріднені з Апостолами,

земляки полтавські; в очах стояв Сергій

Апостол на Контрактах у Києві,

Триліси, Ковалівка… неважко уявити

дим пороховий, і Гейсмара, і Сукіна,

і всіх тих сук (чи правда, Лев Мих. Яшвіль,

начальнику артилерійський, щоденники якого

гортатиму аж через 30 років, на жаль,

безслідно щезлі?), тих сук,

які стріляли у Щипилла (ротний командир,

вів особисто мушкетерську роту, загинув 3. 01);

Кузьмина (поручик, поранений картеччю

у плече навиліт, застреливсь у корчмі біля

Трилісів); Сергієвого брата Іполита

Апостола (пораненого 3. 01 в бою;

застрелився, мав 20 років); усіх, похованих

у братській могилі у с. Триліси.

…в мішках їх опускають у могилу, з рук

до рук передають мушкети, еполети, рваний

одяг, закривавлені портрети матерів, коха-

них, краєвиди Гамбурга, Парижа, де вчилися

Апостоли. І – вічна хижа, над головами дах

і все – в гробах…

і все – в снігах…

і все – в слідах…

дах… дах… дах… дах… дах… дах…