Плакат на станції метро

Юрій Буряк

Дивно, але він із плакату проводжає очима мене,

Женя Р., Женя Р. між прогонами “М”

“Золоті Ворота”. Час минув, а він – молодий Еней

після Дідони і спалених міст-

карфагенів, кавалер моїх набережних, органіст

Женя Р. знов, як замолоду, в очі дивиться,

хоче мені нагадати щось

дуже вагоме для нас обох –

молодий, мов Че, а можливо, й Щорс,

що в одній когорті із Землячкою і Є. Бош,

загартований хлопець революційного Катеринослава –

мабуть, хоче сказати: “Слава Україні – героям слава!”,

але це для нього абракадабра –

він загинув, коли розкривалися щойно зябра

(а не світлошумові розривались гранати)

в риб, яких викинуто було на берег

ще задовго до відкриття америк

і відпливу масового регат –

він один із перших, як ти, “ренегат” –

Женя Р. із плакату в очі дивиться, брат.